“БУТИ В КОНТАКТІ”: ЯК ГОВОРИТИ З ПІДЛІТКАМИ

Бути в постійному контакті важливо з дітьми різного віку, а особливо – з підлітками. Наразі багато депресивних епізодів переживають діти підліткового віку.

90 % моїх клієнтів зараз – це підлітки, які проживають в Україні та за кордоном. По-перше, це тому, що вони відокремлюються і ніби мають опиратися самі на себе, але водночас ще не перейшли у фазу дорослості, тобто перебувають на роздоріжжі.

Тут дуже важливо не втратити з ними контакт. Але підтримувати його не так, як із меншими дітьми, у формі контролю: де ти був, що робив, що тобі снилося. Підлітки під таким натиском, як на допитах, навпаки закриються і не будуть із вами ділитися. Тут потрібно комунікувати обережно, контакт має бути точковий:

  • я хвилююся, як ти;
  • я бачу, що з твоїм настроєм щось відбувається;
  • це нормально, що ти не хочеш ділитися з батьками. Хочеш, я допоможу знайти тобі психолога?

Також ви можете сказати дитині: “Війна продовжується, але ми, батьки, робимо все залежне від нас, аби з тобою було все добре. Якщо нас забагато – скажи, якщо нас у чомусь замало – повідом”.

У такий спосіб батьки, обговорюючи тему війни, повинні показувати, що для них важливі емоційні потреби та переживання підлітка. Але вони не порушують особисті кордони дитини, не нав’язують своє бачення, а цікавляться та ведуть діалог.

Інколи підлітки не готові ділитися переживаннями з батьками, але можуть (та мають потребу) говорити з психологом. Тому зараз звертатися до психологів – це популярна та ефективна тенденція.

НЕ КАРАТИ, А ДОМОВЛЯТИСЯ

Який метод покарання був найпопулярнішим до війни? Так, часто це було обмеження в користуванні ґаджетами. Але зараз, коли війна розкидала нас, українців, по всьому світу, цей метод може бути небезпечним. Особливо для підлітків, у яких провідна діяльність розвитку психіки – це комунікація з однолітками. З таким покаранням батьки заберуть єдине джерело спілкування в дітей, що може призвести, зокрема, до депресії.

Варто домовлятися і казати: “Я знаю наскільки для тебе зараз важливо мати телефон та інтернет, зв’язок із друзями. Знаю, що ти хочеш пограти в онлайн-гру, посидіти в соцмережах. Але пропоную встановити кордони”.

Далі варто шукати компроміси. Наприклад, о 23:00 всі “здають” телефони. Батьки теж мають дотримуватися цього правила.