Як допомогти дитині, яка пережила втрату? (Частина 2)

Допоможіть їй не робити узагальнення. Нагадуйте їй, якщо це необхідно, що «це сталося у минулому, а ми живемо зараз, і ситуація змінилася». Слід розуміти, що нові фізичні реакції, такі як головний біль, слабкість і т.п. є відповіддю на страхи, що переповнюють дитину, і спробою уникнути їх. Допоможіть дитині поділитися своїми страхами та занепокоєнням. Допоможіть дитині часто повертатися до добрих спогадів про загиблого, особливо у найважчі дні. Не квапте її, кажучи: «Ну, час уже про це забути». Поділіться з нею спогадом про втрату або розлуку, які ви пережили самі. Якщо виникають фізичні ситуації, що викликають почуття сорому (плаче, не контролює фізіологічні процеси, її нудить і т.д.), заспокойте дитину і поясніть їй, що на відміну від телегероїв, люди, які пережили жах, часто втрачають контроль над власним тілом. Якщо вона говорить про помсту, розпитайте її про плани та обговоріть реалістичні реакції. Потім обговоріть з дитиною, як можна не допустити того, щоб помста керувала її життям і як можна іншими способами полегшити біль. Зверніться за допомогою до фахівця. Якщо дитина заявляє, що вона більше нічого не боїться, «ніщо мене не лякає!», – оберігайте її, оскільки вона може бути необережною у потенційно небезпечній ситуації з іншими людьми, які наражають її на ризик.