Ви повинні ставитись до своєї дитини як до звичайної. У світі не має абсолютно самодостатніх людей. Якщо вашій дитині потрібна фізична допомога, то це не означає, що вона сама не може бути корисною людям в якихось інших аспектах.
Відкрийте таланти своєї дитини. Докладіть максимум зусиль, щоб розвинути те, що виходить у вашої дитини найкраще.
Заохочуйте її товариськість. Не треба боятися спілкування вашої дитини із здоровими однолітками. Поясніть дитині, що їй варто спілкуватися з різними людьми – товариськими і нетовариськими, культурними і некультурними, тож їй треба вчитися спілкуватися з усіма.
Розвивайте в дитині оптимізм. Учіть дитину чекати від життя не гіршого, а кращого. Тільки з позитивним настроєм вона зможе в майбутньому знайти своє місце в суспільстві.
Якщо дитина спроможна опанувати комп’ютер, надайте їй цю можливість. Якщо звичайний комп`ютер недоступний для дитини, то подбайте про пристрої, які допоможуть їй виходити у віртуальний світ. Часто через комп`ютер дитина знаходить собі знайомих із такими само проблемами, як і неї.
Шукайте з дитиною інформацію про те, як різні люди долають у житті безліч труднощів. Так дитина зрозуміє, що вона не перша і не остання, яка має подібні проблеми.
Намагайтеся, щоб у дитини були всі умови для соціальної адаптації: придбайте необхідне допоміжне обладнання (слуховий апарат, зручний спосіб пересування тощо), забезпечте спілкування та роботу з фахівцями – логопедами, дефектологами, психологами.
Подбайте, щоб ваше житлове приміщення було максимально зручним для дитини, щоб вона могла виконувати сама якнайбільше речей, які стосуються особистої гігієни, одягання, споживання їжі. Подбайте про комфортні умови для занять удома.
Підтримуйте спілкування з батьками дітей, які мають такі самі проблеми, що і ви. Познайомтесь з батьками однокласників вашої дитини. Серед них обов`язково будуть активні особи, які сприятимуть тому, щоб вашій дитині було комфортно (і психологічно, і фізично) поруч зі звичайними дітьми. Підтримуйте тісний контакт із педагогами, щоб вчасно надати необхідну допомогу або уникнути можливих проблем. Контактуйте з психологом, тому що у нього є можливість спостерігати за дитиною в тих умовах, що недоступні вам.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ЗВИЧАЙНИХ ДІТЕЙ!
Виховуйте у своїх дітей терпимість, культуру спілкування з людьми, що не такі, як усі. Якщо дитина починає ставити запитання, бачачи таку дитину, шепніть їй на вухо, що на всі запитання ви відповісте вдома, а зараз вона має поводитися як зазвичай, тому що нічого дивного не відбувається.
Будьте взірцем для дитини у стосунках із такими людьми.
Не говоріть поблажливо або презирливо про таких людей. Підкреслюйте, що ці люди – такі самі, як усі, і навіть набагато працелюбніші, оскільки те, що ми робимо легко і непомітно, у них зазвичай викликає утруднення.
Читайте або розповідайте дітям про відомих людей, які сьогодні знані по всьому світу, попри свої обмежені можливості, або розповідайте про своїх знайомих, яким надзвичайно складно долати ті труднощі, що трапляються їм у житті.
У розмові з диною підкреслюйте гідність тієї чи іншої конкретної дитини з ООП. Наприклад: «Настя дуже добра дівчинка», «Сашко зовсім не жадібний» або «Іра дуже багато читає, запитай у неї…».