РЕАКЦІЇ:
Відчуження, сором, відчуття провини.
Знайдіть час, аби обговорити із підлітком те, що сталося, та його почуття
Наголосіть на тому, що така поведінка і почуття є нормальними за даних обставин, і скорегуйте зайве самовикриття, реалістично пояснив, що реально можна було зробити.
Приклади того, що казати і що робити:
«Багато дітей та дорослих відчувають те саме, що і ти – вони відчувають злість та звинувачують себе у тому, що могли зробити більше. Ти не винен – пам’ятай про це. Навіть пожежники сказали, що ми не могли зробити більше.»
РЕАКЦІЇ:
Розуміння своїх страхів, відчуття вразливості, страх здаватися ненормальним
ЯК РЕАГУВАТИ:
Допоможіть підлітку зрозуміти, що це є типові та нормальні у даних обставинах відчуття
Просіть підлітка більше розмовляти із родиною та однолітками, – це має забезпечити необхідну підтримку у період реабілітації
Приклади того, що казати і що робити:
«Я відчував себе так само – наляканим та безпорадним. Більшість людей відчувають себе так само, якщо стається біда, навіть якщо зовні вони виглядають спокійними.»
«Мій телефон знову працює – може, подзвониш своєму другу та спитаєш, як у нього справи?»